Новости Украины

Курс України на вступ до ЄС та НАТО: чи має це політичну вагу і чому Росія відчула себе ошуканою

0
0
<p>Відтепер президент буде гарантом реалізації такого курсу. Уряд буде забезпечуватиме його реалізацію, а парламент прийматиме закони, які цьому сприяють.</p> <p>Ну тобто формально це має бути так. Чи буде так насправді – сказати складно. Провладні спікери стверджують, що тепер будь-який реверанс у бік Росії буде зупинено конституційним судом. Скептики з цим не дуже згодні, бо останній великий кульбіт цього суду фактично дозволив Януковичу узурпувати владу. Тому гарантій, що він не утне щось подібне після проведення виборів немає.</p> <p> Народні депутати остаточно схвалили зміни до Конституції щодо ЄС та НАТО</p> <p>Насправді ж те, що відбулось не має значної юридичної ваги, але має значну вагу політичну. Подібні зміни у законодавство не є обов’язковими для країн аспірантів. Жодна з 11 постсоціалістичних країн, які з 1999 по 2013 роках вступали до ЄС та НАТО, не закріплювали це в своїх Конституціях. Ми у цьому стали першими.</p> <p>З іншого боку, цей закон якщо не юридично, то політично зможе ускладнити маневри наступних парламентів та урядів. Але є усі підстави вважати, що наступний парламент буде значно менш проєвропейським, ніж цей. Як на мене, президент грав доволі ризиковано, оскільки міг і не набрати потрібних 300 голосів "за". Це могло б ударити його по рейтингу. І точно було б використано конкурентами на виборах.</p> <p>Опоненти президента, переважна більшість з яких поки що декларує проєвропейську позицію, отримали можливість її продемонструвати. Прийняті зміни носять у першу чергу декларативний характер, і не можуть нанести нам шкоди, окрім випадку , коли з часом Європейський союз і НАТО стануть не настільки гарними об’єднаннями, що ми перехочемо до них вступити. Але я б не витрачав час на цей аргумент.</p> <p>Тому навіть партіям, яким закидають приховану симпатію до Росії, важко було кудись дітись. І ми в черговий раз внеси зміни в текст своєї Конституції.</p> <p>Частина західних партнерів привітала такий наш крок, бо він не поклав на них жодних зобов’язань. Але дав надію, що в майбутньому шанси на те, що ми різко передумаємо, стали трохи нижчими. Адже після 2010 року в Європі нам уже не дуже вірять. Справа у тому, що тоді новообраний президент Янукович, підписавши закон про позаблоковий статус України, фактично відмінив плани України на отримання плану дій щодо членства в НАТО.</p> <p> Президент-втікач Віктор Янукович</p> <p>Потім, доволі несподівано, він же привів Україну практично до підписання угоди про асоціацію з ЄС, після чого знову різко розвернувся на схід. Наслідки цих двох розворотів ми розгрібаємо з вами досі. І я думаю, що іще одного наша країна уже може просто не пережити.</p> Чи наближає це нас хоч на крок до вступу в НАТО? <p>Насправді, ні. Для вступу туди потрібен комплекс реформ і далеко не усі вони про армію. Для всіх країн не існує єдиного документу, в якому написано – зроби так і ти станеш одним з нас. Точніше цю функцію виконує план дій щодо членства в НАТО – це програма дій для країн кандидатів у члени організації. Для кожного вона своя.</p> <p>Багато з вас чули словосполучення "стандарти НАТО", але більшість з тих хто його любить вимовляти не знає, що воно означає. НАТО має технічні стандарти які включають у себе протоколи обміну даними, калібри та інше. Але навіть це не є обов’язковим для вступу в організацію. В НАТО цілком можуть прийняти і державу зі значним парком радянської техніки. Вступ у НАТО – це у першу чергу політичне рішення усіх його діючих членів.</p> <p>З відомих мені міфів найрозповсюдженішим є той, що у НАТО не можна вступити, маючи на своїй території конфлікт. Насправді це не зовсім так. Якщо є політична воля, то можна. Більше того такі члени НАТО, як Греція та Туреччина мають конфлікт між собою і це не заважає їм бути членами одного оборонного блоку.</p> <p> Зустріч міністрів закордонних справ країн-членів НАТО</p> <p>Чесно кажучи, мене у цій історії непокоїть інше. Дивлячись на сьогоднішню і згадуючи попередню передвиборчу агітацію, я приходжу до думки, що ми продовжуємо жити у ілюзіях і хочемо вірити, що за наші з вами права та свободи та територіальну цілісність нашої держави є бажання повоювати у когось, крім нас. Це інфантильне і безвідповідальне припущення, метою якого є зняти відповідальність з себе.</p> <p>Це мені нагадує місцеві вибори, на яких політсили, що боролися за право займатися місцевим самоврядуванням, дорогами та двірниками давали обіцянки про контрактну армію. Тобто вони тут ні до чого, органи, в які вони обираються теж. Але частина виборців настільки боялася, що воєнком забере їх на війну, що готова були підтримувати усіх, хто крикне це доволі безглузде гасло.</p> Чому Росія почуває себе ошуканою? <p>Насправді НАТО переживає зараз не найкращі часи. І у частини його членів (і зокрема країн Балтії) є серйозні підстави для хвилювань. Справа у тому, що Росії подобається ставити під питання рішучість міжнародної спільноти й існуючий у світі порядок. Напавши на нас і порушивши Будапештський меморандум, Росія змогла показати його вразливість.</p> <p>Є підстави думати, що РФ вважає себе обманутою після розпаду СРСР, коли в неофіційних розмовах представники заходу нібито обіцяли не допустити росту блоку НАТО на схід. Офіційних заяв з цього приводу не було, а потім НАТО цілком офіційно поповнилось країнами Балтії, Польщею, Чехією та Словаччиною.</p> <p>Росія відчула себе ошуканою. І тепер намагається показати світу ненадійність взятих заходом зобов’язань. Я би сказав що це така дитяча психотравма, коли батьки обіцяли дитині подарувати іграшку. Потім передумали, а дитина виросла та стала бити інших дітей забираючи у них мобільні телефони й гаманці. Це було б смішно, якби Росії це не вдавалося. Вона успішно забрала у нас Крим, показавши недієздатність Будапештського меморандуму.</p> <p> Окупацію Криму Росією</p> <p>Але це ж не кінець. Ми розуміємо що найбільше Росія мріє показати недієздатність іншого документу, а саме 5-ої статті Північноатлантичного договіру.</p> <p>Тут ви можете сказати, що у Будапештському меморандумі нема норм, які вказують на те, що ж мають робити країни заходу, якщо хтось з підписантів замість того, щоб гарантувати безпеку на Україну ,на неї нападе. А от 5-та стаття статуту НАТО – це інша справа: "Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або кількох із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх".</p> <p>"І, відповідно, вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне право на індивідуальну чи колективну самооборону, підтверджене Статтею 51 Статуту ООН, надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні".</p> <p>Тобто застосування сили тут теж не гарантується. І якщо не буде політичної волі у Сполучених Штатів воювати за Естонію – теоретично у разі російської агресії Штати можуть і не прислати туди авіацію та флот, обмежившись іншими “необхідними діями”.</p> Як саме визначається факт нападу на одного з членів Альянсу? <p>Він визначається консенсусним рішенням діючих членів. Наразі їх 29. Тобто якщо б Росія напала на Естонію, але її солдати не одягнули шевронів, на екстреному засіданні країн членів НАТО хтось, ну скажімо, Чорногорія сумнівається, чи було це актом російської агресії – то 5-ту статтю застосовано не буде.</p> <p>Скажу більше, згідно 5 статті Вашингтонського договору, гібридні атаки, наприклад, кібернапад прирівняний до збройної агресії. Але усі чисельні кібератаки росіян і Китаю чомусь не призвели до того, що країни НАТО оголосили їм війну. Сучасна війна стала не такою простою і прямолінійною як це було 100 років тому.</p> <p>Отруєння Скрипалів, які були умисним замахом і убивством громадян держави члена НАТО на її території – теж не було розцінено як акт агресії і привід для застосування п’ятої статті.</p> <p> Росіяни отруїли Сергія Скрипаля</p> <p>До чого я це усе кажу? Росія уже випробовує на міцність 5-ту статтю статуту НАТО, бо показавши її недієвість вона почне процес руйнування Альянсу. Росія його боїться, не любить і хоче зруйнувати. Росія дуже не хоче, щоб ми стали членом Альянсу і поки ми будемо це членство здобувати – вона буде тиснути на нас з усіх сил і усіма шляхами: військовим, політичним і гібридним.</p> <p>Росія організовувала спроби переворотів у країнах, яких не могла зупинити. Найсвіжішим прикладом слугує Чорногорія. Росія дуже не хоче натівських баз під боком і тому чинитиме на нас тут шалений тиск. З іншого боку, ми не знаємо наскільки наше прагнення в НАТО розділяється його членами.</p> <p>Щось мені підказує, що не усі 29 країн хочуть побачити там нас у нашому нинішньому стані. Це означає, що наш шлях до Альянсу не буде швидким та простим. У будь-якому разі Росія зробить усе, щоб наш шлях до НАТО був максимально болісним. І це привід пройти його якомога швидше, а не тягнути з ним, як з візитом до стоматолога.</p> <p>А поки ми не там – я б не радив тішитися ілюзіями, що нас хтось буде захищати. Між нами і ворогом стоять солдати НАТО тільки в уяві росіян. Насправді ж там стоять звичайні українські хлопці та дівчата. Вони і є тим єдиним, що не дає російському танку прийти в українські села та міста. Тому можете скільки завгодно говорити про НАТО і політику, але ні в якому разі не забувайте допомагати своїй армії</p>
Комментариев (0)
Оставляя комментарий, пожалуйста, помните о том, что содержание и тон Вашего сообщения могут задеть чувства реальных людей, непосредственно или косвенно имеющих отношение к данной новости. Пользователи, которые нарушают эти правила грубо или систематически, будут заблокированы.
Полная версия правил
Осталось 300 символов
Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее здесь